Псевдонимы писателей УКРАИНСКАЯ ЛИТЕРАТУРА 11 КЛАСС ПОДГОТОВКА К ЗНО

Текст урока

Використання псевдонімів - давно відоме явище в літературі. Часто письменники у такий спосіб уникали переслідувань.
У минулому вигаданими літературними іменами користувалися насамперед жінки. До ХХ століття у багатьох європейських країнах існували закони, за якими суспільно-економічна діяльність жінок була можлива тільки з дозволу їхніх чоловіків.
"Жорж Санд" (Амандина Аврора Люсиль Дюпен) та "Джордж Еліот" (Мері Енн Еванс) захищали свою письменницьку свободу під чоловічими псевдонімами.
 А сестри Енн, Шарлотта та Емілі Бронте для деяких творів використовували чоловічі імена Ектон, Каррен та Елліс Белл.
Тож, письменницям, які працювали та працюють у "нежіночих" жанрах, часто не залишалося і не залишається нічого іншого, як писати під чоловічими псевдонімами.
Один із прикладів - відома авторка кримінальних романів Філліс До́роті Джеймс, яку вважають наступницею Аґати Крісті.
 А Джоан Кетлін Роулінґ хоч і успішна на світовому книжковому ринку під своїм ім'ям, та у Великобританії й США на обкладинках її книжок досі друкують ініціали "J. K.".
  Давайте з’ясуємо, що саме є літературним псевдонімом і які є різновиди цих псевдонімів.
 Літературний псевдонім  — це  ім'я, яке письменник чи група письменників використовує замість справжнього імені;
може бути вибраний автором або від імені автора його видавцем. Практика використання псевдонімів відома вже у давньоруських рукописних книгах. Проте широко почали користуватися українські письменники псевдонімами з XVI століття, в час, коли розгорілася політична й релігійна полеміка і деякі діячі виступали проти впровадження унії — Стефан Зизаній, Іван Вишенський, Христофор Філалет, Теофіл Ортолог й інші.
Псевдонімів  в літературі існує настільки багато, вони утворюються різними способами що їх поділили на групи.
Давайте деякі групи розглянемо та побачимо, як утворюються псевдоніми.
 для прикриття авторства.
 Власне псевдоніми  — це такі форми імен і прізвищ, які автор подає як справжні
 (Фалалей Повинухін — Г. Квітка-Основ'яненко;
Кирило Василенко — М. Драгоманов;
 Гаврило Кремінь, Мирон — І. Франко;
Захар Козуб — М.Коцюбинський;
Остап Вишня — П. Губенко );
 Узагальнювальні псевдоніми — форми, у яких справжнє ім'я та прізвище автора змінене узагальнювальною вказівкою на національність
 (Українець — М. Драгоманов;
Русин — Василь Білозерський;
 лях з України — Павлин Свенціцький),
 територіальну належність
 (Подоляк — Іван Верхратський;
 Колодяжинська — Олена Косач;
Наддністрянка — Євгенія Ярошинська),
 соціальне становище
(Селянин — Андрій Марцинюк;
Робітник — Іван Мороз),
 партійність
 (Радикал — Михайло Лозинський),
вік
(Дід — Спиридон Черкасенко),
фах чи посаду
(Учитель — М. Драгоманов;
Вартовий — Б. Грінченко,
 Турист — О. Маковей); та багато інших
Різновидом узагальнювальних псевдонімів є фразеоніми. Це описові псевдоніми, які вказують на різні особливості автора
 (Пасічник з гір медоборських — І. Левицький,
Один з русинів міста Львова— І. Франко,
  ).
Ще є форма приховування авторства шляхом подачі:
імені або прізвища, або імені й прізвища, або початкових літер псевдоніма автора
 (Т. Г. Ш. — Т. Шевченко,
І. Ф. — І. Франко,
 Л. У. — Л.Українка);
кінцевих літер імені й прізвища
 (Н. Ч. — Іван Крип'якевич),
Ще є форма псевдоніма, коли автор використовує чуже прізвище (М. Толмачов — М. Драгоманов,
 Роман Яросевич — І. Франко).
Також своєрідними різновидами псевдонімів є перекладні псевдоніми (Е. Гребенкин — Є. Гребінка,
Lupulescu — Ф. Вовк,
Кенир — Л. Глібов),
 (чоловіча форма псевдоніма для авторки-жінки (Марко Вовчок — Марія Вілінська),
(жіночі форми псевдонімів, які вживають чоловіки
 (Ганна Красолька — Олександр Кандиба,
   )[1].
Жінки-письменниці в Україні, як правило, ховали імена за псевдонімом і здебільшого не друкували своїх портретів з огляду на літературну етику XIX століття. Через це більшість письменниць того часу ввійшли в літературу саме під псевдонімами.
Дніпрова Чайка — Людмила Василевська-Березіна, прозаїк і поетеса;
Марко Вовчок — Марія Маркович (Вілінська) — витворила псевдонім від трансформації прізвища Марковичка;
Ганна Барвінок — Олександра Куліш, авторка оповідань з народного побуту, нарисів, спогадів; дружина Пантелеймона Куліша;
Грицько Григоренко — Олександра Косач, авторка оповідань з українського селянського побуту, п'єс, а також оповідань для дітей; перекладачка;
Леся Українка — Лариса Косач — в дитинстві називали Лесею, а оскільки перший її твір вийшов друком у Галичині, а сама вона була з Великої України, то редакція біля дитячого імені додала географічну вказівку, звідки авторка — Українка;
Наталка Полтавка — Надія Симонова-Кибальчич — псевдонім взяла із однойменної п'єси Котляревського, крім того, письменниця народилась у Полтавській губернії;
Олена Пчілка — Ольга Косач, мати Лесі Українки — взяла такий псевдонім, бо уподібнювала себе до бджоли, яка носить мед у вулик рідної культури.
Ще одним видом псевдонімів є колективні псевдоніми, де група людей, щоб приховати своє авторство, бере спільне вигадане ім'я.
Так А. Гурт — це письменники М. Комаров, О. Косач, М. Старицький та інші;
Г. Р. Молодик — галицько-руська молодь;
упорядник літературної збірки «Веселка» Андрій Молодченко — студенти, що цю збірку видавали;
 F і B. S. — Іван Франко та Болеслав Спауста;
 .
Ще є цікавим , на мою думку, і курйозні псевдоніми
Деякі автори зумисне підписували свої твори дивно, наприклад:
Іван Франко — «В імені веча венской русской молодежи»;
Панас Мирний — Невідомець жіночого роду;
Григорій Квітка-Основ'яненко — «Любопытный Аверьян, состоящий не у дел коллежский протоколист, имеющий хождения по тяжебным делам и по денежным взысканиям»;
Олексій Андрієвський — «Дон-Кіхот не Ламанський»;
Богдан Дідицький — «Комісія Дома Народного Русского»;
Софія Русова — баба Нона.
Ось і в наш час деякі українські письменники з різних причин обрали собі псевдоніми.
Люко Дашвар -українська сучасна письменниця.
Справжнє ім’я- Ірина Чернова.
Першу книжку «Село не люди» 2007 письменниця подала на конкурс «Коронація слова», а оскільки конкурс анонімний, надісланий рукопис треба було підписати псевдо й так виникла «Люко Дашвар».[16] Псевдонім Люко Дашвар письменниця вигадала, зібравши склади і літери імен дорогих для неї людей.

Ще одна сучасна українська письменниця Симона Вілар.
Справжнє ім’я-Наталя Гавриле́нко
В буремні 90-ті роки ніяке видавництво не хотіло друкувати її твори.Тоді вона пішла на хитрість: сказала, що  вона перекладач і зараз принесла переклад роману відомої французької письменниці Сімони Вілар.Насправді це були її твори.

Що я можу сказати?У кожного письменника по-різному складаються стосунки із псевдонимами.
У кого  їх декілька, а де-хто  не обирає собі ніякого псевдоніма.
А зараз пропоную вам згадати  псевдоніми українських письменників, які треба знати,щоб добре скласти ЗНО.
Щоб було легше запам’ятати, пропоную цих письменників поділити на 3 групи:
1- родичі
2-жінки
3-чоловіки
Отже,
 Родичі
Панас Саксаганський- Панас Тобілевич
Микола Садовський-Микола Тобілевич
Іван Карпенко-Карий-Іван Тобілевич
Це три брати Тобілевичі

Леся Українка-Лариса Косач(дочка)
Олена Пчілка-Ольга Драгоманова( мати )

Олександр Олесь-Олександр Кандиба
Олег Ольжич-Олег Кандиба
 Брати.

Панас Мирний- Панас Рудченко
Іван Білик-Іван Рудченко
Брати

Жінки.
Марко Вовчок-Марія Вілінська
Олена Теліга-Олена Шовгенів
Чоловіки.
Остап Вишня-Павло Губенко
Іван Багряний-Іван Лозов’яга (Лозов’ягін)
Микола Хвильовий-Микола Фітільов
Василь Барка-Василь Очерет
Григорій Косинка-Григорій Стрілець
Василь Еллан-Блакитний-Василь Елланський
Степан Васильченко-Степан Панасенко
Юрій Клен-Освальд Бургардт
Олесь Гончар-Олександр Біличенко
Іван Баштовий-Іван Нечуй-Левицький( тільки у наукових творах)